Особливості розвитку навчання та виховання дітей з розладами аутистичного спектра

 

Розлади аутичного спектра (РАС) — порушення психічного розвитку, що характеризується вираженим дефіцитом соціальної взаємодії, здатності до спілкування та пізнання довкілля, втратою інтересу до реальності. До РАС належать: аутизм інфантильний аутизм дитячий аутизм аутистичний розлад синдром Каннера синдром Аспергера нетиповий аутизм.

Що важливо в роботі з учнем аутистичного спектру?

• стабільність та передбачуваність планів дня в школі, плану конкретного уроку або заняття на рівні, зрозумілім для дитини;
• допомогу в орієнтації у просторі школи: наприклад: маркування приміщень в зрозумілому для учня, складання плану школи;
• попередження про зміни, наприклад, про заміну, скорочення уроків або відвідування,
• визначення тривалості активності, наприклад, шляхом визначення кількості завдань, або через звуковий сигнал
• підготовка додаткових завдань або іншого заходу в ситуації, коли учень з аутизмом закінчить роботу раніше, ніж його однокласники;
• сенсорний комфорт;
• ідеальне місце у класі (наприклад, подалі від вікна, в першому ряду, так щоб легше було йому зосередити увагу на вчителя);
• виділення місця, в якому учень з аутизмом може розслабитися і відключитися, якщо буде переважати така необхідність;
• візуальний канал передачі інформації;
• плани у вигляді наочної інформації зрозумілої для конкретної дитини (див., наприклад: конкретні предмети, що позначають дані активності, через фотографії, малюнки, піктограми або етикетки з написами);
• підготовка фотографій, схем, діаграм, таблиць, дослідів, які б якомога повніше ілюстровали і впорядкували б інформацію, що міститься в тексті автора підручника;
• підтримка усних команд представленням їх у візуальний/зоровий, в залежності від рівня розуміння учня, наприклад, записуючи рядки на аркуші, показ піктограми, або фотографії;
• контрольований спосіб говорити;
• зверніть увагу на те, що команда направлена до всього класу була отримана учнем з аутизмом, і, якщо це необхідно, направляючи її також індивідуально для нього;
• передача інформації – “не заливати потоком слів”, робіть перерви між фразами, щоб у дитини був час на обробку інформації;
• після завдання, питання, команди, дати час дитині на реакцію;
• уникаючи сарказму і натяків, пояснення метафор;
• формування команд прямо, задавати конкретне питання;
• питання без можливостей для вибору, наприклад, замість: “Що ти хочеш тепер робити?” – це: “ви Хочете зараз читати чи писати?”;
• розгляд на гучність мови, особливо при дітях з підвищеною чутливістю слуху;
• підтримка самостійної роботи;
• подання завдання ясно для дитини, розбити його на більш дрібні етапи;
• іноді зниження складності задачі або її вкорочення;
• також можна надати дитині чи зробити разом з нею план виконання завдання,
• чітко визначити, коли кінець завдання;
• посилення мотивації у процесі навчання і самооцінки:
• використання інтересів дитини і улюблених форм роботи в процесі навчання новим навичкам ( використовувати поняття “менше”- “більше”);
• розробка системи заохочень, особливо при більш складних завданнях чи мало цікавих для дитини;
• оцінки не завжди мотивують дитину з аутизмом;
• створення ситуацій, в яких дитина буде мати поштовх до успіху, використання спеціальних здібностей дитини та її інтересів, для підвищення її статусу в класі;
• дозвіл учню на застосування власних методів для рішення завдань (попросити його про їх демонстрацію, пояснення);
• підтримка учня у встановленні і підтримці відносин з однолітками – учень з аутизмом може мати великі труднощі з початком розмови, підставою дружби, варто підтримати його в діях, якщо він висловлює бажання брати участь у житті класу.

Джерело інформації: http://rcpio.ippo.kubg.edu.ua/?author=3,

https://www.pedrada.com.ua/article/1588-nklyuzivna-osvta-dtey-z-rozladami-autichnogo-spektra-v-dnz