Особливості розвитку, навчання і виховання дітей з порушенням опорно-рухового апарату

 

Руховий аналізатор — це нейрофізіологічна система, яка здійснює аналіз і синтез сигналів, що виникають в органах людини та тварин. Руховий аналізатор складається з периферійних відділів, специфічних нервових волокон (чутливі нерви, що несуть нервові імпульси до головного мозку), відповідних підкіркових структур і кіркового відділу, розташованих в лобних долях кори головного мозку. Руховий аналізатор бере участь у підтримці постійного тонусу (напруги) м’язів тіла та координації рухів. Порушення, які відбуваються у руховому аналізаторі, призводять до певного, атипового розвитку особистості дитини.

Особливості роботи педагогів з такою дитиною:

• оптимальне дозування виконання письмових робіт з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук;
• передбачати варіативність письмових робіт – не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою; не лише ручка, а магнітна дошка, комп’ютер;
• збільшення часу на виконання письмових завдань або заміняти частину з них на усні;

При наявності порушень просторових відносин і несформованості зорово-просторової координації слід використовувати такі прийоми:

• спеціально вказати (ручкою, олівцем) рядок і місце, де потрібно починати писати, малювати;
• позначати відстань між рядками чи частинами завдання;
• при виконанні арифметичних дій у стовпчик можна розфарбувати клітинки олівцем, наприклад, сотні – зеленим, десятки – синім, одиниці – червоним;
• використовувати перфокарти;
• при читанні використовувати спеціальні закладки з прорізами для фіксування слова, словосполучення чи речення;
• оцінюючи дитину, не знижувати бали за повільну відповідь, недостатню інтонаційну виразність, особливості письма.

 

Навчання і виховання дитини з вадами опорно-рухового апарату має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, логопедичними заняттями, заняттями з психологом, лікувальною фізкультурою, масажем.